Ігри по дорозі зі школи додому: як другокласник вивчить маршрут, перш ніж повертатися сам у жовтні
Три гри та план на чотири тижні для дітей 7–9 років. Завдяки їм дитина не просто йде поруч із вами, а сама веде, запам'ятовує орієнтири і правильно переходить дорогу — ще до того, як уперше піде додому сама.
Понеділок, 12:40. Марійка виходить зі школи, простягає вам рюкзак і бере вас за руку. Ви звертаєте біля аптеки, проходите повз пекарню, переходите дорогу на світлофорі — і за п'ятнадцять хвилин ви вдома. Якщо завтра на тому самому розі запитати її, куди йти далі, вона, найімовірніше, лише знизає плечима. Причина не в неуважності. Досі дорогу вели ви, а не вона.
Ця стаття — для дітей 7–9 років, переважно другокласників, яких батьки планують відпустити самостійно повертатися додому десь у жовтні. Йдеться про маршрут хвилин на двадцять пішки з одним-двома переходами. Якщо ваш шлях довший або пролягає через великий проспект, ігри все одно допоможуть, просто знадобиться більше часу.
Чому недостатньо просто пройти дорогу разом десять разів
Часто кажуть, що дитина вивчить дорогу, якщо пройти її разом достатню кількість разів. Але повторення допомагає лише тоді, коли рішення приймає сама дитина. Згадайте пасажира в машині. Він може проїхати той самий шлях сто разів і все одно не зможе його описати, бо ніколи сам не керував. Поки ви тримаєте дитину за руку, саме ви дивитеся на світлофор, ви вирішуєте, коли повертати, і ви зупиняєтеся перед бордюром. Дитина просто йде поруч.
Те саме стосується і правила «на зелене йдемо». Воно правильне, але недостатнє. На багатьох перехрестях автомобілі, що повертають, проїжджають через пішохідний перехід саме тоді, коли для пішоходів горить зелений. Тому дитина має звикнути роздивлятися по сторонах навіть на зелене світло й зупинятися, навіть якщо світлофор цього не «каже».
Три гри, з якими дитина починає вести сама
Я — провідник
Вам не знадобиться нічого особливого — лише невеликий блокнот і олівець у кишені. Гра триває близько двадцяти хвилин, стільки ж, скільки й сам шлях, і підходить дітям 7–9 років. Правило одне: дитина йде на півкроку попереду вас, а ви мовчите. Не показуєте рукою, не питаєте «ти впевнена?». Дитина сама зупиняється перед кожним переходом і вголос каже, що робить, наприклад: «Зупиняюся. Дивлюся ліворуч, праворуч, знову ліворуч. Машина від аптеки повертає — пропускаю її». Якщо вона помилиться з напрямком, дайте їй пройти ще метрів двадцять і лише тоді запитайте: «Ти впізнаєш цю вулицю?» Нехай сама здогадається, що треба повернутися. У блокноті занотовуйте лише ті переходи, де вона не зупинилася. Вважайте завдання виконаним, коли дитина три рази поспіль веде весь шлях без жодної підказки і зупиняється на кожному переході без нагадувань.
Карта орієнтирів
Ця гра — для дому, після того як ви пройшли шлях щонайменше двічі. Знадобляться великий аркуш паперу, фломастери й шість-вісім фотографій орієнтирів, які дитина сама обрала й сфотографувала вашим телефоном по дорозі, а потім ви їх роздрукували. Якщо принтера немає, дитина може їх намалювати. Гра триває близько півгодини і розрахована на вік 7–9 років. Дитина розкладає орієнтири в тому порядку, в якому зустрічає їх на шляху, з'єднує лінією і біля кожного пише або малює, що там робить: «Жовтий паркан — повертаю праворуч», «Пекарня, де купуємо булочку за 1 €, — переходжу по «зебрі»». Потім перемішайте фотографії, і дитина складає їх знову, але у зворотному порядку — від дому до школи. Завдання виконане, якщо в обох напрямках усе розкладено правильно й для кожного орієнтира названо наступну дію.
Що ти зробиш, якщо…
Напишіть на п'яти картках речі, які справді можуть трапитися по дорозі: «Тротуар біля пекарні огороджено через ремонт», «Світлофор не працює», «Однокласник пропонує пройти навпростець через паркінг», «Перед пішохідним переходом зупинився автобус, і машин не видно», «Ти загубив ключ і не можеш потрапити додому». Знадобляться лише картки й хвилин десять-п'ятнадцять, наприклад поки чекаєте на вечерю. Гра для віку 7–9 років. Дитина витягує картку і каже, що зробить. Не приймайте відповідь «буду обережною». Вимагайте конкретної дії, наприклад: «Дійду до наступного пішохідного переходу, навіть якщо це далі». Завдання виконане, якщо принаймні на чотири з п'яти карток дитина запропонує безпечне рішення, яке можна виконати одразу.
Як розподілити ігри від середини вересня до жовтня
Навчальний рік починається приблизно 15 вересня, тож у вас є близько чотирьох тижнів. Цього достатньо, якщо не відкладати початок.
- Перший тиждень: ви ведете, але вголос розповідаєте, що робите на кожному переході. Дитина фотографує орієнтири. Наприкінці тижня складаєте карту.
- Другий тиждень: гра «Я — провідник» щодня, хоча б в один бік. Удома два-три рази граєте з картками.
- Третій тиждень: дитина веде, а ви йдете метрів на десять позаду. Не втручаєтеся, якщо це не небезпечно.
- Четвертий тиждень: дитина йде сама, а ви чекаєте її в обумовленому місці на середині шляху. Потім чекаєте біля входу.
Помилки, через які дитина знає дорогу лише поки ви поруч
- Ви тренуєте маршрут лише вранці. Додому дитина повертатиметься опівдні, коли біля пекарні черга, а біля школи стоять інші машини. Пройдіть маршрут кілька разів саме в той час, коли вона повертатиметься.
- Ви обираєте орієнтири, які змінюються: червоне авто біля будинку, собака за парканом, плакат на зупинці. Одного дня вони зникають, і дитина втрачає опору. Хороші орієнтири незмінні: аптека, паркан, пам'ятник, номер будинку.
- Ви питаєте «куди тепер?» саме на розі. Так дитина привчається чекати на запитання. Мовчіть і дайте самому місцю нагадати їй.
- Ви розмовляєте по телефону під час ходьби. Дитина відчуває, що ви не дивитеся навколо, і починає стежити за вами, а не за вулицею.
- Ви оцінюєте готовність питанням «зрозуміла?». На нього будь-яка дитина відповість «так». Оцінюйте за тим, що вона робить, коли ви мовчите.
Як зрозуміти, що дитина готова
Дивіться не на календар, а на поведінку. Дитина готова, коли зупиняється перед бордюром без нагадувань, без вагань може розповісти маршрут бабусі, а перешкода на кшталт огородженого тротуару не змушує її розгубитися, а спонукає шукати інший шлях. Найпевніша ознака зазвичай з'являється несподівано, у фразі на кшталт цієї:
«Мамо, зелений чоловічок загорівся, але зачекай — он та вантажівка повертає в наш бік».
Почувши таке, знайте: ви навчили її не просто дорозі. Ви навчили її думати в дорозі — а це якраз те, що знадобиться, коли вас поруч не буде.