Канікули в бабусі на селі: правила з курми, коровами та сторожовими собаками (7-10 років)
Що має знати дитина 7-10 років про сторожового пса, корову та квочку з першого ж дня в селі: три відстані, порядок збирання яєць і дві вправи на пів години.
Хвіртка грюкає, сумка залишається на порозі, а дитина вже мчить до курника. Бабуся кричить услід: „Повільніше!“ — але кури розлетілися, а півень став упоперек стежки й опустив голову. Саме в цю секунду вирішується, як пройдуть усі канікули в бабусі на селі.
Дітям зазвичай кажуть „не чіпай тварин“. Звучить розумно і не діє жодного дня. Дитина приїхала на село саме для того, щоб чіпати, годувати, носити відро з водою і збирати яйця — і робитиме це, коли ніхто не бачить. Корисніше інше правило: підходь так, щоб тварина побачила й почула тебе раніше, ніж ти до неї дійдеш. Більшість неприємних випадків на селі трапляються із зляканою твариною, а не зі злою.
Чому несподіванка небезпечніша за зуби
Корова бачить майже все навколо себе, але має сліпу зону точно позаду — там, де її задні ноги. Якщо дитина пройде туди тихо й торкнеться її, корова хвицне, зовсім не будучи розлюченою. Сторожовий пес на ланцюгу працює ще простіше: його завдання — тримати двір, і коли хтось заходить у коло досяжності ланцюга, він не розбирається, дитина це чи чужий. А квочка з курчатами дзьобає кожну руку, що наближається до гнізда, хоч би якою ніжною вона простягалася.
Тому у бабусі виховується одна звичка: говори, перш ніж підійти. Не пошепки, не криком — звичайним голосом. „Іду, Зірко!“ „Це я, Рябко!“ Тварина піднімає голову, впізнає тебе, і ти вже не несподіванка, а знайомий.
Три відстані, які дитина має розрізняти
- Далеко й безпечно: дитина бачить тварину, але може спокійно розвернутися і піти. Звідси спостерігають, звідси питають у бабусі: „Можна підійти ближче?“
- Близько, але тільки з дорослим: біля огорожі корови, біля дверей курника, біля кінця собачого ланцюга. Сюди заходять лише тоді, коли бабуся чи мама стоїть поруч із дитиною.
- Тільки для дорослих: за коровою, всередині кола ланцюга, у свинарнику, біля собаки з цуценятами. Сюди дитина не заходить, навіть якщо тварина здається сплячою.
Ланцюг сторожового пса варто виміряти вголос уже першого дня. Бабуся тримає кінець, дитина йде вздовж нього і рахує кроки. П'ять кроків? Отже, межа проходить на шостому. Ця межа запам'ятовується набагато краще за слова „не підходь“, бо дитина сама її виміряла.
Обхід двору з крейдою
Вам знадобиться лише крейда або кілька паличок і півгодини після сніданку, поки тварини спокійні. Підходить для дітей 7-10 років разом із дорослим. Обходьте двір і в кожному місці, де живе тварина, малюйте лінію на землі — доти, куди сягає ланцюг плюс два кроки, доти, куди корова може дістати головою через огорожу, звідки починається гніздо квочки. Дитина малює, дорослий пояснює, чому лінія проходить саме там. Наприкінці дитина обходить двір сама і показує на кожну лінію, вголос кажучи, що за нею. Завдання виконане, коли дитина знаходить усі три лінії без підказки і пояснює кожну простою причиною, наприклад: „Сюди я не заходжу, бо Рябко не бачить, що це я, поки я не покличу.“
Як збирати яйця так, щоб квочка не дзьобнула
Збирання яєць — найбажаніша робота на селі і найчастіше джерело сліз. Порядок простий і засвоюється одразу. Спочатку стукають у двері курника і голосно кажуть: „Іду!“ — кури відступають. Заходять повільно, без бігу, з кошиком в одній руці. Яйце беруть цілою долонею знизу, а не двома пальцями, і одразу кладуть у кошик, а не в кишеню.
Якщо якась курка сидить і не встає, вона не ліниться, а висиджує яйця. Її залишають у спокої і кличуть бабусю. І найважливіше: після курника, перед хлібом, руки миють з милом і теплою водою, поки дитина повільно рахує до двадцяти. Те саме стосується й після гри з собакою, і після відра з молоком.
Правило, яке дитина може повторити сама, — це правило. Решта — просто слова, сказані мимохідь.
Поширена помилка: „Наш собака добрий, він не кусає“
Цю фразу чути в кожному дворі, і вона є пасткою з трьох причин. По-перше, дитина запам'ятовує її як загальне правило і переносить на сусідського собаку, якого бачить уперше. По-друге, „добрий“ означає добрий зі знайомими людьми з дому — а онук, що приїжджає двічі на рік, для собаки гість, а не свій. По-третє, сторожові собаки кусають не зі злості, а від несподіванки, від болю або тому що охороняють свою миску з їжею. Навіть найлагідніший пес гарчить, якщо його смикнути за хвіст під час їжі.
Краще сказати конкретно: „Рябко добрий, коли ти кличеш його на ім'я і він сам підходить до тебе. Він не добрий, коли їсть, коли спить і коли хтось стукає у хвіртку.“ Це дитина може застосувати, на відміну від загального „добрий собака“.
Дві інші помилки, які повторюються щоліта
- Дитина біжить до тварини з простягнутими руками. Для собаки дитина, що біжить, схожа на переслідування, для курей — на яструба. Правило зворотне: зупиняєшся, присідаєш, чекаєш, поки тварина сама підійде.
- Годування з руки великої тварини. Корова й кінь беруть їжу язиком і зубами одночасно й не відрізняють моркву від пальців. Якщо дитина хоче погодувати корову, їжу кладуть у корито або на розкриту долоню, але тільки коли рука дорослого знизу підтримує.
Гра „Стоп, присядь, зачекай“
Для цієї гри не потрібно нічого, крім двору і десяти хвилин перед вечерею; можна грати і з м'якою іграшкою замість справжньої тварини, якщо собака відпочиває. Підходить для дітей 7-10 років. Дорослий стає за десять кроків і грає роль тварини — то „собака“ поглядає, то „корова“ обертається спиною. Дитина йде спокійно, вголос називає ім'я, зупиняється на визначеній лінії, присідає і чекає, поки її „помітять“. Якщо дитина побіжить або перетне лінію, коло починається спочатку, без сварок — просто знову від хвіртки. Гру засвоєно, коли дитина проходить три кола поспіль, не пропустивши жодної з трьох речей: голосу, лінії та присідання. Після цього те саме повторюють один раз насправді, із собакою, поки дорослий тримає ланцюг.
Що залишається після канікул
Наприкінці тижня дитина має вміти сказати три речення без підказки: „Я кличу, перш ніж підійти.“ „Я знаю, докуди сягає ланцюг.“ „Я мию руки після двору.“ Якщо ці три речення є, решта вивчається сама собою — яка курка де несеться, яка корова терплячіша, який собака любить, коли його чешуть за вухом.
І ще дещо, про що часто забувають. Скажіть дитині, що робити, коли щось піде не так: не тікати, не кричати, а зупинитися на місці, схрестити руки на грудях і покликати дорослого звичайним голосом. Втеча для майже будь-якої чотириногої тварини є сигналом до переслідування. Зупинка — ні: це нудно, а на нудне собака уваги не звертає. Саме такі дрібниці й роблять канікули в бабусі на селі спокійними — і для дитини, і для дорослих.