Суботнє винесення сміття: 6 ігор із папером, кришечками та склом для дітей 7-9 років
Роздільне сортування сміття біля контейнерів у дворі може обійтися без скиглення, якщо в дитини є роль, а не просто завдання. Шість конкретних ігор із засіканням часу, підрахунком балів і чітким критерієм, коли дитина впоралася.
Субота, пів на одинадцяту. У коридорі стоять три пакети, дитина сидить у шкарпетках перед телевізором і вже знає, що буде далі. «Ходімо викинемо сміття». Відповідь відома наперед — «потім», «не хочу», «чому я». І йдете самі, бо так швидше.
Швидше — це правда. Але щосуботи дитина засвоює одну і ту саму думку: сміття — це те, чим займаються дорослі, а сортування — нудна робота, від якої можна відкрутитися, якщо потерпіти достатньо довго. А тут насправді купа реальних рішень — цей стаканчик із-під йогурту чистий чи ні, ця коробка з-під соку — це папір чи ні — і саме рішення є найцікавішою частиною.
Чому «допоможи мені винести сміття» не працює
Нести пакет — не потребує мислення. Дитина тут — кур'єр: бере, йде, кидає, повертається. Нема що вирішувати, нема як впоратися краще, ніж учора, нема як зрозуміти, що впоралася. Тому це нудно — і цілком справедливо нудно.
А от сортування — зовсім інша річ. Це завдання з правилами, межовими випадками й суперечками. Кришечка від пляшки — це пластик, і сама пляшка теж пластик, але в нас кришечки йдуть окремо, для благодійного збору. Коробка з-під молока схожа на папір, але зсередини вкрита плівкою. Зошит зі скріпками — скріпки заважають чи ні? Саме такі питання перетворюють п'ять хвилин біля контейнерів на гру, якщо хтось поставить їх уголос.
Ігри нижче розраховані на дітей від 7 до 9 років — вік, коли дитина вже читає етикетки, рахує до ста без помилок і дуже хоче, щоб її результат десь записали.
Три кошики, три хвилини
Незадовго до виходу висипте вміст кухонного пакета для вторсировини на старі газети в коридорі — зазвичай це 15-20 предметів. Знадобиться: газети або клейонка для підлоги, три паперові пакети чи коробки з написами «папір», «пластик», «скло», банка для кришечок і телефон із секундоміром. Час: 3 хвилини на сортування плюс ще 5 на спуск до контейнерів. Вік: 7-9 років, причому в 7 років дорослий читає етикетки вголос. Дитина дістає предмет, каже, куди він іде і чому — «це коробка з-під соку, зсередини вона з плівкою, отже це не чистий папір» — і кладе його в пакет. Щосуботи записуйте час на листочку, приклеєному з внутрішнього боку шафки. Дитина впоралася, якщо розподілила все з не більш ніж двома помилками і вголос пояснила щонайменше п'ять своїх рішень.
Кришечки: єдине, що легко порахувати
Пластикові кришечки збирають окремо в багатьох будинках і школах — це найнаочніша частина всієї справи, бо вони маленькі, різнокольорові і їх можна порахувати. Одна родина назбирує від 20 до 40 кришечок на місяць, якщо п'є воду з пляшок. Дайте дитині банку з широким горлом і залиште підрахунок повністю на неї.
- Кришечку знімають з пляшки перед викиданням — саму пляшку зминають окремо, щоб вона займала менше місця в контейнері.
- Підходять також кришечки від молока, олії, засобів для прання — не тільки від води.
- Не підходять металеві кришки від банок і кронкорки від скляних пляшок — вони йдуть у металевий потік.
- Банка з кришкою працює краще за поліетиленовий пакет — видно, до якого рівня вона заповнена.
Прогноз кришечок
Гра розрахована на місяць уперед, а не на одну суботу. Знадобиться: порожня скляна банка, листочок-стікер і олівець. Час: 2 хвилини щосуботи. Вік: 7-9 років. Першої суботи місяця дитина називає число — скільки кришечок, на її думку, назбирається до кінця місяця. Записує його на стікері й приклеює до банки. Кожної наступної суботи вона рахує нові кришечки, додає їх до попередніх і записує поточну суму нижче. В останню суботу порівнюєте прогноз із реальним числом. Дитина впоралася, якщо рахувала сама і наприкінці може сказати, наскільки помилилася — в більшу чи меншу сторону. Якщо різниця менша за десять, прогноз вважається дуже вдалим.
Скло — справа дорослого, звук — справа дитини
Тут треба бути чіткими: банки й пляшки несе дорослий, дитина не лізе руками в пакет зі склом і не нахиляється над контейнером. Якщо вдома розбилося скло, дитина виходить із кімнати, а прибирають віником і совком, а не руками.
Але для неї теж є робота. Перед виходом дитина розставляє банки за розміром на стільниці й рахує їх. Біля зеленого контейнера вона стоїть за два кроки позаду і рахує «дзвони» — скільки разів чує звук скла. Якщо число збігається з кількістю порахованих банок, підрахунок зійшовся. Звучить дрібницею, але діти цього віку обожнюють підрахунки, які мають зійтися.
Найпоширеніша помилка: винагорода замість ролі
Спокуса зрозуміла — по двадцять гривень на тиждень за винесене сміття, і питання ніби вирішене. Спрацьовує два-три тижні. Потім починається торг: «Тільки двадцять гривень? Минулого разу було більше речей». А в суботу, коли платити не хочеться, дитина взагалі не рухається з місця. Оплата перетворює спільну справу на послугу, яку дитина робить вам, і далі ціна тільки зростає.
Ще один прийом, що не працює, — виправляти на ходу. Дитина кладе стаканчик із-під йогурту до паперу, ви мовчки дістаєте його й перекладаєте самі. Вона бачить лише одне: її рішення не має значення. Краще так: «Зупинись на секунду. З чого зроблений цей стаканчик?» — і дайте їй самій його перекласти. Це займе на двадцять секунд більше, зате запам'ятається.
І третє — сортування в останню хвилину, у куртці й взутті, перед відчиненими дверима. Ніхто добре не думає, стоячи в коридорі. Тому сортування — вдома, на підлозі, спокійно, а спуск до контейнерів — окремо.
Роль сильніша за винагороду. «Ти відповідаєш за кришечки» тримає місяцями, а двадцять гривень — лише три суботи.
Як не дати цьому розвалитися після третього тижня
- Зафіксуйте час. Щосуботи об одинадцятій, а не «коли згадаємо» — інакше щосуботи домовляєтесь заново.
- Дайте дитині один потік, за який вона відповідає повністю, — кришечки підходять найкраще, бо їх можна порахувати.
- Листочок із часом і сумами має висіти на видному місці, а не лежати в зошиті, який ніхто не відкриває.
- Коли дитина помиляється, питайте, з чого зроблений предмет, замість того щоб казати, куди він іде.
- Якщо в якусь суботу дитині ліньки, зробіть тільки сортування без спуску до контейнерів. Три хвилини — це краще, ніж нічого, і ланцюжок не переривається.
Через місяць щось змінюється. Дитина починає виправляти вас — «ця коробка не папір, поглянь усередину» — і саме цього ми й хотіли. Не помічник із пакетом, а людина, яка приймає рішення щодо речей, яких раніше просто не помічала.