Різдво з родиною: як розподілити подарунки на Різдво дитині, щоб вона не розпестилась
Матеріал для дорослих (рубрика «Батькам»), про дітей 6–9 років: практичні ідеї, як розподілити подарунки від бабусь, тіток і хрещених так, щоб канікули не перетворилися на лавину обгорток і розчарувань.
Двадцять четверте грудня, за п'ятнадцять сьома. Під ялинкою чотирнадцять пакунків, дитина розгорнула шість за дев'ять хвилин і вже питає, хто наступний. Бабуся знімає на телефон, хрещена мати чекає на реакцію на свій подарунок, а він лежить нерозгорнутий під трьома іншими. Ніхто не помилився. Просто ніхто не домовився заздалегідь.
Цей текст написаний для дорослих — для батьків та інших близьких, які планують свята; читати його дитині не потрібно. Ідеться про дітей від 6 до 9 років — вік, коли дитина вже рахує, порівнює і часто добре пам'ятає, хто що подарував торік. Я не переконуватиму вас купувати менше. Натомість поділюся планом, як розподілити подарунки на Різдво дитині, — ви як дорослий можете спробувати його вдома й підлаштувати під свою родину. Це досвід і практичні спостереження, а не медичні чи психологічні рекомендації: діти різні, тож щось спрацює, а щось — ні.
Чому "менше подарунків" майже ніколи не спрацьовує
Стандартна порада — обмежити кількість. Звучить розумно, але нерідко провалюється вже після першого телефонного дзвінка бабусі: подарунок для неї часто не річ, а спосіб сказати, що вона любить онука і має місце в родині. Коли ви просите її нічого не купувати, вона може почути зовсім інше: ти нам не потрібна. Буває й так, що подарунок купують потайки, а це зазвичай ще незручніше.
До того ж справа не лише в кількості. Багато важить відчуття, що подарунки з'являються нізвідки, вони нескінченні й не потребують нічого навзамін — ні очікування, ні уваги, ні подяки конкретній людині. Дитині, яка розгортає чотирнадцять пакунків за двадцять хвилин, потім важко пригадати бодай половину. А коли ті самі чотирнадцять пакунків розкладені на чотири різні моменти і за кожним стоїть ім'я та обличчя, шансів запам'ятати набагато більше.
Як розподілити подарунки на Різдво дитині на чотири дні
Найсильніший хід — радше логістичний, ніж виховний. Замість того щоб усе звалилося на одну добу, спробуйте розкласти подарунки за днями і за людьми.
- 23 грудня — подарунок від хрещених батьків або друзів родини, розгортається вдень, спокійно.
- Ввечері 24 грудня — лише подарунки від батьків, максимум три, розгортаються по черзі.
- Опівдні 25 грудня — подарунки від бабусь і дідусів, кожен розгортається в присутності (або по відеозв'язку) того, хто його подарував.
- 26–30 грудня — те, що приходить пізніше або від родичів, яких бачите вже після свята.
Ефект нерідко помітний одразу. Кожен подарунок отримує власні п'ять хвилин замість того, щоб потонути в купі. А дитина має чого чекати на третій день канікул, замість того щоб свято закінчилося ще ввечері двадцять четвертого.
Розмова з родичами: коли і як
Зателефонуйте на початку грудня, а не двадцятого. І не починайте з "будь ласка, не треба". Починайте з напрямку.
Робоча фраза: "Цього року Максим шаленіє від динозаврів і всього, що можна збирати. Якщо думаєш щось йому купити, тут точно влучиш." Родич отримує конкретику, ви отримуєте більше впливу на зміст, і ризик образи, як правило, менший.
Якщо бабуся наполягає на чомусь великому, запропонуйте варіант: "Замість трьох речей візьми одну кращу і приходь зібрати її разом з ним." Спільні заняття діти цього віку згадують частіше, ніж самі іграшки, і це не сентименти, а ще й практичний спосіб зменшити обсяг.
Картка подяки
Невдовзі після того як подарунки розгорнуто, сядьте з дитиною і зробіть по одній картці для кожної людини, яка щось подарувала. Матеріали: вісім-десять аркушів А5 або нарізаний картон, кольорові олівці, клей і за бажанням старі журнали для вирізання. На кожній картці дитина малює подарунок і пише одне речення, чому він їй подобається — не "дякую", а щось конкретне, наприклад "Пазл із китами — найскладніший, який я збирала". Зазвичай це близько 30 хвилин; молодшим дітям, приблизно до семи років, найчастіше потрібна допомога з писанням. Можна вважати, що вийшло, коли кожен даритель має свою картку і дитина може вголос сказати, від кого отримала що — не заглядаючи.
Що робити з дублікатами і непотрібними подарунками
Щороку приходить щось, що в дитини вже є або чого вона взагалі не торкнеться. Не ховайте це і не викидайте потайки — у сім років діти такі зникнення зазвичай помічають.
Зробіть це частиною плану. На початку канікул поясніть заздалегідь: усе нове заходить у кімнату, але щоб зайти, щось старе виходить. Дитина сама обирає що. Таку домовленість діти сприймають легше, коли її оголошено до подарунків, а не після того, як дитина вже почала плакати за вантажівкою.
Коробка "передається далі"
Перед Різдвом, приблизно п'ятнадцятого грудня, поставте посеред кімнати порожню картонну коробку і наклейте на неї напис, який дитина пише сама. Знадобляться одна середня картонна коробка, маркер, скотч і півгодини без поспіху. Дитина обходить кімнату і кладе туди іграшки, якими вже не користується — ви не вирішуєте за неї, лише ставите запитання "коли ти востаннє це брала?". На все йде приблизно 25–40 хвилин, і воно цілком під силу дітям 6–9 років. Орієнтир успіху — не повна коробка, а щонайменше п'ять речей, про кожну з яких дитина може пояснити, чому її віддає. П'ять речей, обраних свідомо, зазвичай варті більше за двадцять, запханих батьками.
Найпоширеніша помилка: подарунок як інструмент поведінки
"Якщо не будеш поводитися добре, Святий Миколай нічого тобі не принесе." Фраза спокуслива, бо часто діє миттєво — дитина сідає на стілець, канікули тривають.
Проблема зазвичай стає видимою вранці двадцять п'ятого. Подарунки приходять незалежно від поведінки, бо мало хто з батьків насправді їх забирає. Дитині неважко зробити висновок: погроза була порожньою. Наступного разу, коли ви скажете щось серйозне, вона вже може припускати, що ваші слова не мають наслідків. Крім того, є ризик прив'язати подарунок радше до страху, ніж до людини, яка його дарує, — а це протилежне тому, чого ви хочете.
Якщо потрібен наслідок тут і зараз, нехай він буде маленьким, миттєвим і здійсненним: вийти з кімнати на п'ять хвилин, відкласти мультфільм до після вечері. Різдво — не інструмент дисципліни.
Кишенькові гроші та подарунки в конверті
Дедалі частіше родичі дарують гроші замість речі. Для дитини 6–9 років зазвичай вистачає невеликої, зрозумілої їй суми — кількох сотень гривень; конкретний розмір залежить від можливостей і звичаїв вашої родини. Більшу суму розумно розділити: частина залишається дитині на витрати, решта йде в скарбничку або на рахунок, про який ви їй відкрито розповідаєте.
Корисно не поспішати з витратами. Конверт відкривають, гроші рахують уголос, а рішення, що з ними робити, ухвалюють через кілька днів. Так дитина поступово вчиться розрізняти дві різні речі — мати гроші й одразу їх витратити. У сім років це дається легше, ніж у сімнадцять.
Дитина не пам'ятає, скільки пакунків розгорнула. Вона пам'ятає, хто сидів поруч, поки вона їх розгортала.
Що залишається після канікул
Підбийте короткі підсумки на початку січня, перед тим як знову почнеться школа. Які три подарунки використовуються щодня? Які так і не вийшли з упаковки? Запишіть відповіді десь — наступного грудня цей список збереже вам і гроші, і суперечки: ви зможете спокійно сказати тітці, у що дитина грається, а що просто стоїть.