Ігри в гостях у бабусі й дідуся: тихі заняття без іграшок і без біганини
Коли ви йдете в гості до старших родичів, а в домі немає жодної іграшки, дитині від 7 до 9 років не потрібні принесені речі — їй потрібна роль. Ось сім ігор, у які грають сидячи, за столом або на дивані.
Ви заходите в передпокій, дитина знімає взуття і ще до того, як сісти, питає пошепки: «Коли вже підемо?». У вітальні кришталева ваза, мереживна скатертина, телевізор із новинами і жодної іграшки. Правила сипляться одразу — не бігай, не чіпай, говори тихо. Через двадцять хвилин дитина висить на спинці стільця і зітхає так гучно, що чують усі.
Звичайна порада — наповнити рюкзак: книжечка, фломастери, маленька машинка, а про всяк випадок і телефон. Спрацьовує хвилин на тридцять. Потім дитина вже склала пазл, фломастер закотився під комод, і ви знову на початку, тільки тепер ще й із відчуттям, що щось зробили не так.
Чому принесені іграшки не розв'язують проблему
Дитині сім-дев'ять років нудно не тому, що нема чого чіпати. Нудно тому, що в цій кімнаті для неї немає жодної ролі. Дорослі говорять про речі, які її не стосуються, звертаються до неї лише з двома запитаннями — «Як у школі?» і «Як же ти виріс/виросла!» — а потім вона стає меблем. Принесена іграшка ізолює її ще більше: сідає в куток, грає сама, а розмова точиться над її головою.
Протилежний підхід працює краще. Дайте дитині завдання, яке робить її учасницею — розпитувати, рахувати, записувати, розносити. Тоді тиша й сидіння перестають бути забороною і стають частиною гри. І ще одне: майже всі ігри нижче вимагають, щоб бабуся, дідусь, тітка чи двоюрідний дідусь долучилися. Саме це і є бонус. Дорослий, який уже дві години не знає, що робити з цією дитиною, раптом отримує репліки.
Гра, яка виручає найбільше: «Двадцять запитань про давні часи»
Це не інтерв'ю з несміливими запитаннями на кшталт «Розкажи про своє дитинство». Це гра з балами й чітким фіналом, а побічний ефект — дитина дізнається речі, яких ніхто в родині досі не записував.
Двадцять запитань про давні часи
Потрібні лише аркуш і ручка — попросіть їх у господарів, це теж частина гри. Триває 20–25 хвилин, ідеально для дітей 7–9 років. Дитина отримує список готових запитань і веде записи: «Яка була твоя перша робота?», «Який предмет у школі ти найбільше не любив/не любила?», «У тебе було прізвисько?», «Що ви їли, коли в холодильнику було зовсім пусто?», «Як звали твого найкращого друга, коли тобі було стільки років, скільки мені зараз?». За кожну відповідь, що містить цифру — рік, вік, кількість братів чи сестер — дитина ставить зірочку. Мета — десять зірочок. Якщо дорослий відповідає цілою історією, а не просто реченням, зірочки дві. Гра вдалася, якщо наприкінці на аркуші щонайменше десять зірочок і дитина може переказати одну з відповідей другому з батьків уже в машині.
П'ять ігор, для яких не потрібно нічого, крім столу
- Тихий шпигун: один обирає предмет у кімнаті й називає лише його колір. Інший ставить запитання, на які можна відповісти «так» чи «ні», максимум десять. Перемагає той, хто вгадає з меншою кількістю запитань. Грають пошепки — це частина правил, і діти дотримуються цього напрочуд суворо.
- Історія на одне слово: кожен додає по одному слову до спільного речення, поки хтось не поставить крапку. Хто поставив крапку, починає наступне речення. Після п'яти речень усю історію читають уголос, і зазвичай вона виходить абсурдною.
- Чого не стало: розкладіть на столі вісім предметів — ложечку, ґудзик, ключ, корок. Дитина дивиться на них тридцять секунд, заплющує очі, ви прибираєте один. Потім міняєтеся ролями, адже бабусі теж цікаво.
- Кухонні задачки: якщо на пиріг для чотирьох потрібно шість яєць, скільки яєць потрібно для десятьох? Якщо один йогурт коштує близько 1,20 €, скільки грошей вистачить на три? Задачі складає господар, а не ви — так вони виходять справжніми.
- Малювання за описом: один малює щось, не показуючи, і описує це словами. Інший малює за описом. Потім порівнюють обидва малюнки. Сміх гарантований, а голоси лишаються тихими, бо той, хто малює, слухає.
Гра-екскурсія по дому
Кожен старий будинок чи квартира повні предметів зі своєю історією — годинник, який уже не працює, фотографія незнайомого чоловіка з вусами, сервіз, який дістають лише на Новий рік. Зазвичай дитині не можна їх чіпати. Дайте їй право їх розпитувати.
Музей цього дому
Потрібні аркуш, ручка і дозвіл господарів; якщо є телефон із камерою і дорослий не проти, фото допоможуть, але не обов'язкові. Відведіть на це 30 хвилин, підходить для дітей 7–9 років. Дитина обходить кімнати разом із дорослим і обирає п'ять предметів, які увійдуть до «музею». Для кожного записує три речі: як він називається, звідки взявся і одне слово, яким господар його описує. Нічого не чіпати без дозволу — якщо предмет крихкий, на нього просто дивляться здалеку, і це навіть надає грі урочистості. Наприкінці дитина вголос зачитує всі п'ять табличок, ніби веде екскурсію. Гра вдалася, якщо табличок п'ять і бодай для одного предмета записано рік.
Найпоширеніша помилка: «Сиди тихо і грайся в телефоні»
Телефон справді вимикає дитину на годину. Проблема виникає потім. Дитина пов'язує візит до родичів із тим, що її усунули з кімнати, а не з тим, що вона в ній була, і наступного разу вже каже, що не хоче йти в гості. Родич, своєю чергою, бачить схилену голову і робить висновок, що «сучасні діти не спілкуються». Ніхто не винен, але всі віддаляються одне від одного.
Друга поширена помилка — оголошення правил у вигляді списку заборон просто на порозі. «Не бігай, не чіпай, не кричи» дає дитині три речі, яких не можна робити, і жодної, яку можна. Скажіть навпаки, і конкретно: «Твоє завдання сьогодні — зібрати п'ять історій від прадідуся. Сідай на цей стілець, він тепер твій». Стілець важливий. У дитини має бути своє місце, інакше вона тиняється кімнатою і саме тоді натикається на столик.
І третє — не режисуйте розмову збоку. Якщо дитина щось питає в прабабусі, а ви втручаєтеся з «Спитай її про війну» або виправляєте, як вона говорить, гра перетворюється на іспит. Дайте їм упоратися самим, навіть коли відповіді повторюються або розмова звертає в дивний бік.
Дитину не треба розважати в гостях. Їй треба дати роботу — тоді вона розважається сама.
Як підготувати дитину в машині — за п'ять хвилин
- Назвіть одне ім'я і одну деталь: «Ми їдемо до тітки Олени, вона кравчиня і любить розповідати про свою швейну машинку». Дитина заходить із готовою першою реплікою.
- Дайте одне завдання, не три: «Сьогодні я хочу, щоб ти дізнався/дізналася, звідки той великий годинник».
- Домовтеся про таємний сигнал «я вже не можу» — наприклад, дитина підходить і торкається вашого ліктя. Тоді ви разом виходите на балкон на дві хвилини. Це запобігає більшості сцен.
- Скажіть, скільки часу ви будете в гостях, і дотримуйтесь цього. «До пів на п'яту» — це обіцянка, а не приблизна оцінка.
Якщо зробите бодай одне з цього, ви підете додому не просто з проведеними двома годинами. Дитина знатиме, як звали дідусевого пса, а дідусь цілий тиждень розповідатиме сусідам, що онук розпитував його, наче журналіст.