Третій день удома з застудою: ігри з термометром, склянкою води та ковдрою
Коли дитині вже краще, але їй ще треба лежати, нудьга стає проблемою номер один. Ось дві ліжкові гри для дітей 5-7 років, які виникають із термометра, склянки води та ковдри — без екрана і без вставання.
Пів на дев'яту ранку, дитина вже поснідала, температура нормальна, а з дверей чути: „Мамо, а що мені тепер робити?“ Ніс ще тече, лікар сказав сидіти вдома, а ковдра стала найнуднішою річчю на світі. Перші два дні минули уві сні та мультиках. Третій — той, що виснажує всіх.
Звична порада — „придумайте їй заняття“. Проблема в тому, що на третій день дитина вже відхилила двадцять занять. Їй бракує не розваги — бракує відчуття, що вона корисна для чогось. Тому ігри нижче — не аніматорські трюки, а маленькі завдання, у яких дитина відповідає за щось справжнє: за склянку води, за таблицю температури, за ковдру. Різниця чути одразу — замість „мені нудно“ вона починає казати „чекай, мені треба перевірити“.
Чому саме ці три речі, а не коробка з іграшками
Термометр, склянка й ковдра — єдині предмети, що й так стоять біля ліжка. Нікому не треба вставати, шукати в шафі чи щось купувати. Усі три речі дитина торкається щодня під час хвороби, тож вона вже їх знає — гра починається не з пояснення, а одразу.
Ще одне: усі три виконують реальну роботу. Воду треба пити, температуру треба стежити, ковдру треба поправляти. Коли гра будується на чомусь справжньому, дитина не питає „а що тепер“ уже за чотири хвилини.
Щоденник хворого дослідника
Малюк стає вченим, що спостерігає за дуже цікавим пацієнтом — самим собою. Матеріали: аркуш А4, олівець, кольорові олівці та термометр, який і так лежить на тумбочці. Накресліть разом таблицю з чотирма колонками — час, температура, настрій (малюється чоловічок із ротом угору, прямо або вниз) і „щось, що я помітив сьогодні“. Міряєте разом уранці, вдень і ввечері; дитина називає число вголос, а ви записуєте, або ж вона сама пише цифри, якщо вже вміє. У графу „помітив“ входить усе: що ніс тече більше ввечері, що коли п'єш воду, горло менше болить, що кіт тричі спав у неї на ногах. Тривалість: близько 10 хвилин на кожне вимірювання, тобто тричі на день. Вік: 5-7 років, причому 5-річні диктують, а 7-річні пишуть самі. Успіх — якщо до кінця дня в таблиці є щонайменше три заповнені рядки і дитина може без підказки сказати, яка була найвища температура сьогодні.
Ця гра має побічний ефект, який вартий уваги: дитина перестає боятися термометра. Число вже не вирок, а дані для таблиці. І ввечері, коли ви міряєте вчетверте, вона сама питає „скільки там, щоб записати“.
Як склянка води перестає бути покаранням
Пиття води під час застуди — класична битва. „Випий ще трохи“ спрацьовує раз, максимум двічі. Потім починається мовчазне відсовування склянки вбік.
Порт — гра зі склянкою й морем
Склянка стає морем, а кожен ковток — кораблем, що має пройти до порту. Матеріали: склянка з водою (краще прозора, щоб було видно рівень), маркер для дошки або тонкий скотч, яким робите три позначки на склянці зовні. Кожна позначка — це причал: „Одеса“, „Львів“ і „Херсон“, або будь-які назви, які вигадає дитина. Завдання — щоб корабель дістався першого причалу до кінця казки, яку ви читаєте, до другого — до обіду, до третього — до денного сну. Дитина сама перевіряє, куди дійшов рівень, і оголошує вголос: „Я дійшов до Львова!“ Тривалість: 5 хвилин на підготовку, далі гра триває сама протягом дня. Вік: 5-7 років. Успіх — якщо до вечора вода опустилася нижче третьої позначки і довелося нагадувати не більше двох разів.
Маленька деталь, яка все змінює: позначки ставить дитина, а не ви. Якщо поставите ви — це завдання. Якщо поставить вона — це її карта.
Ковдра не лише для того, щоб вкриватися
- Печера: дві подушки з боків, ковдра зверху, всередину заходить ліхтарик і одна книжка. Правило — у печері говорять лише пошепки, і це єдиний спосіб, яким дитина добровільно береже голос, коли болить горло.
- Хвилі: тримаєте два краї ковдри й рухаєте їх угору-вниз над лежачою дитиною, а вона вгадує, маленька хвиля, середня чи велика, не розплющуючи очей.
- Карта країни: складки ковдри стають горами й ріками, а подорож пальцем від коліна до подушки проходить через три „міста“, які дитина сама називає.
- Посилка: дитина загортається, наче пакунок, а ви „доставляєте“ його, питаючи, що всередині. Відповіді зазвичай дикі, і саме в цьому суть.
Найчастіша помилка третього дня
Помилка — компенсувати нудьгу більшим часом перед екраном. Логіка здається бездоганною — дитина хвора, лежить, планшет утримує її в ліжку. На практиці виходить навпаки. Через дві години перегляду дитина стає неспокійнішою, ніж раніше, починає канючити, хоче ще, а коли вимикаєте — скандал. Години перед екраном не заповнюють день, а з'їдають його — і потім увечері, коли через хворобу треба лягати раніше, голова перевантажена, а тіло анітрохи не втомлене.
Друга помилка тихіша: батьки вигадують гру, детально пояснюють її і чекають подяки. Дитина на п'ятий день удома хоче не програму, а участь. Тому залиште половину гри незавершеною — нехай вона вирішить, як називаються причали, скільки колонок у таблиці й хто живе в печері. Незавершена гра тримає увагу довше, ніж готова.
Не питайте „хочеш погратися“. Питайте „ти будеш записувати чи я“ — на друге запитання відповідь дають майже завжди.
Що робити, коли дитина відмовляється від усього
Такі години трапляються, і це не провал. Тоді працює найпростіше: сядьте на край ліжка й помовчіть десять хвилин, поправляючи складки ковдри. Зазвичай дитина сама починає говорити — про щось із двору, про друга, про якусь дурницю, яка їй наснилася. Розмова, що виникає нізвідки, робить більше, ніж третя за рахунком гра.
І ще одне: день перед поверненням до школи чи садочка добре провести з невеликою підготовкою. Дістаньте разом рюкзак, дозвольте дитині самій обрати, яку футболку вдягне. Ця дрібниця займає п'ять хвилин і економить пів години ранкового нидіння.
Що залишається після третього дня
Таблиця температури може залишитися на холодильнику — діти люблять її показувати. Склянка з позначками стане в пригоді і після хвороби, особливо влітку. А печера з ковдри складається за дві хвилини щоразу, коли день важкий. Три речі, які вже є вдома, нуль євро витрат і одна змінена роль: дитина не пацієнт, який чекає на одужання, а людина з трьома завданнями.