Як готувати на Святвечір з дитиною 5-7 років: як зайняти її корисно
Не треба вигадувати «дитячі завдання», аби чимось зайняти малого на кухні. Є справжні кроки з меню Святвечора, які дитина 5-7 років виконає краще за дорослого — якщо дати їй своє місце, свій інструмент і чітку мету.
Каструля з квасолею булькає, духовка зайнята, а тісто для пирога чекає своєї черги. І саме в цю мить п'ятирічний чоловічок видирається на стілець біля плити зі словами: «А що мені робити?» Відповідь «зараз не можу, піди погуляй» витримує хвилин чотири. Потім настає друге прибуття, третє, і врешті хтось не витримує — зазвичай дорослий.
Звична порада — дати дитині «щось дитяче»: місити окремо своє тісто, розкладати серветки. Працює погано. Дитина відчуває, що це вигадана справа, а не справжня вечеря, і повертається до каструль. У 5-7 років різницю між «справжнім завданням» і «завданням, аби чимось зайняти» видно миттєво.
Чому ігри на кухні провалюються саме на Святвечір з дитиною
Бо цього дня кухня працює на повну потужність. Зазвичай готують сім, дев'ять чи одинадцять пісних страв, усе має бути готове до заходу сонця, а духовка одна. У дорослого немає вільного ресурсу щось пояснювати. Тому завдання для дитини має бути таким, щоб його пояснили один раз, за тридцять секунд, і далі воно йшло само.
Три речі роблять різницю, і всі три — нудно практичні.
- Своє місце. Не біля плити, а за столом чи на розкладній дошці на підлозі — досить далеко, щоб не казати «відійди» щохвилини.
- Завдання з кількістю. Не «розклади горіхи», а «поклади по 3 горіхи на кожну тарілочку, тарілочок — 9». Кількість — це фінал. Без числа завдання не має кінця, і дитина кидає його на півдорозі.
- Один інструмент, який належить лише їй на цей вечір. Маленька дерев'яна ложка, пластикова качалка, сито. Коли в інструмента є власник, суперечка «я теж хочу мішати» зникає.
Які завдання зі справжнього меню може взяти на себе дитина 5-7 років
Ось де дорослі недооцінюють дітей. П'ятирічна дитина перебирає горіхи терплячіше за вас. Шестирічна розкладає сухофрукти в узварі симетричніше. Семирічна рахує записочки для пирога без помилок, якщо їх до п'ятнадцяти.
- Чистить лущені ядра волоських горіхів від твердих плівок — у мисці, пальцями.
- Миє сушені сливи та інжир для узвару під проточною водою в друшляку.
- Скручує і викладає записочки в промащений папір.
- Перемішує рукою рис для перцю чи голубців, перш ніж їх фарширувати.
- Ламає руками м'які продукти на шматочки або вирізає з них фігурки формочкою для печива — банан, варений буряк, зварений шматок гарбуза. Гострі інструменти цього вечора залишаються в дорослого, поза досяжністю дитини: різати дитині не потрібно, а руками й формочкою діти 5-7 років працюють охоче й акуратно.
Вигаданий приклад: «Я порахувала — їх дев'ятнадцять, а гостей двадцять. Треба ще одну». Він показує головне: дитина, якій дали число, сама помічає нестачу й пропонує рішення — чого ніколи не стається, коли завдання звучить просто як «допомагай».
Горіхова фабрика
Вам знадобляться лише миска з лущеними ядрами волоських горіхів, три маленькі тарілочки та чиста серветка-підстилка. Відведіть 20-25 хвилин — стільки дитина 5-7 років витримує на одному місці, якщо завдання має число. Посадіть дитину за стіл і дайте чітку мету: в одну тарілочку йдуть цілі половинки, у другу — розбиті шматочки, у третю — плівки на викид. Скажіть, скільки цілих половинок треба для прикраси солодкого, наприклад дванадцять, і порахуйте разом уголос. Завдання виконане, коли миска порожня, а на тарілочці для прикраси — дванадцять цілих половинок, і дитина може сказати, що куди пішло і чому. Якщо відклала лише десять цілих — це теж успіх: головне, щоб сортування дійшло до дна миски.
Хранитель записочок
У багатьох родинах на Святвечір зберігся давній звичай побажань-віщувань: у пиріг або під тарілки з кутею кладуть згорнуті записочки, і кожен за столом витягує собі побажання на новий рік — саме для цього обряду дитина й готуватиме записочки. Вам знадобляться папірці, заздалегідь нарізані дорослим, тонкий папір для випічки, пензлик з олією та таця. Робота триває близько 15 хвилин. Дорослий пише побажання — «здоров'я», «радість», «нові друзі», «багато сміху» — а дитина скручує кожен папірець у трубочку, загортає в шматочок паперу і викладає на тацю. Дайте точну кількість: скільки гостей, стільки записочок, плюс дві запасні. Якщо дитина вже вміє читати, нехай прочитає кожну вголос перед тим, як скрутити, — так вона запам'ятає, хто що отримає, і потім за столом залюбки берегтиме таємницю. Успіх зараховується, коли на таці лежить точна кількість скручених записочок, кожна загорнута так, щоб напису не було видно. Якщо одна розгорнеться — просто скрутити знову, це частина гри.
Найпоширеніша помилка: даємо завдання без кінця
«Допомагай мені» і «мішай тут» звучать мило, але для п'ятирічної дитини це нескінченність. Вона не знає, коли закінчила, а отже — не знає, коли впоралася. За три-чотири хвилини випускає ложку з рук, тягнеться до телефона або йде відчиняти духовку. Дорослий читає це як «не хоче допомагати». Насправді ж у завдання просто немає фінішу.
Друга за частотою помилка — протилежна крайність: дати одразу п'ять завдань, щоб «вистачило до кінця готування». Дитина береться за три і не завершує жодного, на кухні стає безладніше, ніж якби вона взагалі не допомагала. Одне завдання, потім перерва. Якщо після неї хоче ще — дайте друге.
І третя: переробляємо роботу в неї на очах. Якщо після того, як дитина розклала половинки горіхів, ви перекладете їх «як треба», наступного року вона не захоче допомагати. Якщо справді треба перекласти — зробіть це, коли вона вийшла з кімнати.
А якщо дитина просто хоче гратися, а не працювати
Це цілком нормально. Тоді перетворіть кухню на декорацію, а не на робоче місце. Дві речі спрацьовують, поки ви стоїте до дитини спиною: «вгадай за запахом» — тримаєте у неї під носом корицю, апельсинову шкірку, кмин, сушену м'яту, а вона вгадує із заплющеними очима; і «шукач круглих речей» — дитина обходить стіл і знаходить десять круглих предметів із вечері: яблуко, горіх, кришку від банки, тарілку. Саме десять, а не «скільки знайдеш».
Якщо є ще одна, молодша дитина, дайте їй сито й трохи борошна на таці. Просіює, розсипає, просіює знову. Двадцять хвилин тиші в обмін на п'ять хвилин підмітання — угода вигідна.
Що залишається після вечері
Коли гості сядуть за стіл і хтось запитає «а хто чистив ці горіхи», дитина підніме руку. Оце і є вся суть. Ви не займали її, аби не заважала, — ви дали їй справжню частину вечері, з іменем і числом. Наступного року вона прийде сама і запитає, коли починаємо із записочками.
Практична порада: не купуйте нічого спеціального. Дитяча дерев'яна качалка чи набір пластикових формочок коштують недорого, але миска, сито й стара ложка вдома впораються так само добре. Інструмент важливий лише тому, що належить дитині на цей вечір, а не тому, що новий.